Збірка віршиків для дітей молодшого шкільного віку
Світлана Іщук
«ПОВЧАЛЬНІ ОКАЗІЇ»
Частина 2
Шкодливі тролі
Наказала мама Владі в кімнаті прибрати -
Скласти одяг у комод, іграшки зібрати.
Також мама попросила кішку покормити,
Стерти порох на столі, та квіти полити.
«Владиславо, - каже мама, - я іду в крамницю,
Щоб купити у будинок усякі дрібниці.
Підніми усе з підлоги, приведи до ладу!…»
Добре, добре, приберу», - вигукнула Влада.
«Не забуду стерти пил, квіточки підлити,
А ти, мамо, не забудь шоколад купити».
Тільки мама за поріг – дівчинка і рада! -
Захотіла телевізор увімкнути Влада,
Там показували казки про Вовка, Жар-Птицю,
Потім про Котигорошка і про рукавицю.
Повернулась мама швидко, увійшла в кімнату…
«Чому ж, Владо, не прибрала, хочу запитати?...»
Влада очі опустила, каже: «Я прибрала,
Не повіриш, та до мене тролі завітали.
Це вони зробили безлад, мама, я не винна…
Ти купила шоколад ?» – спитала дівчИна.
Посміхнулася матуся, та пожартувала:
«Знаєш, доню, шоколад тролі відібрали».
Не очікувала мама ось таке питання,
Треба екстрено міняти щось у вихованні!
Страшна історія
Семирічного Данила
Страхи різні охопили:
Вигадав собі хлопчина,
Що далеко є країна,
Загадкове Царство страхів -
Темний світ потвор та жахів.
Десь, за горами-гаями,
За казковими морями,
Біля чорних скал тінистих,
Серед пралісів багнистих,
Ходять-бродять монстри різні:
Вовкулаки хижі, грізний,
Змії та стара Яга -
Злюча Кістяна нога.
Відьми хитрі, павуки,
Миші, пацюки, жуки.
Там парять, неначе хмари,
Дикі та лихі примари.
Там розбійники гуляють,
Чорні кажани кружляють…
Тільки вечір наступає,
Наш Данило уявляє,
Що спішать в його кімнату
Різні чудища кошлаті!
Мусить маму він просити
Світло в спальні не гасити!
А як це не помагає,
В ліжко до батьків лягає.
Ночі у батьків безсонні,
Зранку мама й тато сонні.
Тісно трьом у ліжку спати,
Сину час страхи здолати!
Думав тато, що робити,
Як зі страхами вчинити?
Повернути міць, відвагу,
Та душевну рівновагу?
Що поможе їх синочку
Не лякатися щоночі?
І придумав спосіб тато,
Як страхіття всі прогнати!
Ось в Данилову кімнату
Перед сном заходить тато.
Скриньку він дає дитині:
«Це ліхтар чудесний, сину!
Цей ліхтар лякає страхи -
Гонить моторошні жахи.
Перевіримо, Данило?»
В хлопця дух перехопило…!
Татові герой не вірить -
Але ж треба перевірить!
Сину дав ліхтарик тато,
Вимкнув світло у кімнаті.
Охопили хлопця страхи:
Вій примарився на шафі,
Жах сховався й під диваном -
Гість жахливий небажаний:
Сірий вовк – хижак зубатий,
Пазуристий та патлатий.
Глянув за вікно хлопчина -
Ще страшніша там картина!
Бродять по двору потвори,
Привиди напівпрозорі,
Відьми на мітлі літають,
Чорні кажани кружляють,
В’ються в небесах примари,
Наче у нічних кошмарах.
В квітнику – якесь страхіття
Заховалось серед віття.
Наш герой розхвилювався,
Та за тата заховався…
Батько каже: «Любий сину,
Ти кімнату освіти-но,
Увімкни ліхтар казковий -
Сам збагнеш усе чудово!»
Не повірив наш Данило,
Та ввімкнув ліхтар несміло.
Освітив усю кімнату,
Під диван став зазирати,
Як великий детектив,
Шафу, крісло освітив.
Потім заглянув під стіл,
Ще раз посвітив довкіл!
Швидко смикнув занавіску -
Освітив подвір’я блиском…
Засміявся наш Данило,
Стало хлопцю зрозуміло,
Що даремно він боявся,
І страхами переймався.
Зрозумів він, що примари -
Це кошлаті, сірі хмари.
Привид – біла скатертина,
А страхіття - кущ жоржини.
Кажани – ворони чорні,
А на гілках - кіт проворний.
«Що ж, Данило, - каже тато,
Вже не страшно буде спати?
Прожене ліхтар кошмари,
Всі страхіття та примари».
Хочеш вір або не вір,
Наш Данило до сих пір,
Не ховається за татом,
Коли темно у кімнаті.
© Іщук Світлана Романівна
День свавілля
Знають всі, що наш Захар -
Неслухнянець та бунтар.
Впертий хлопець цей на диво,
Вередливий та лінивий.
Цей хлопчина, вір-не-вір,
Робить все наперекір.
Де Захар – там шум та буча,
Там конфлікти неминучі.
Проти правил він бунтує,
Та порядок ігнорує -
Безлад у його кімнаті,
Книги й зошити пом’яті,
До навчання він ледачий -
Він ненавидить задачі!
Хлопець цей не любить школу,
Наш Захар - фанат футболу.
Перед святом Миколая
Мама сина підзиває,
Каже хлопцю: «Слухай, сину,
Неслухняна ти дитина,
Ігноруєш всі вимоги,
Відмовляєш в допомозі.
Ми порадилися з татом,
З дідом, бабою та братом,
І рішили, що ти правий,
Відтепер ніяких правил,
Зобов’язань та засилля -
В нас в сім’ї тепер свавілля!
Зневажаємо прохання,
Дисципліну та повчання!»
Наш герой зрадів безмірно:
«Оце так! Це неймовірно!
Цю ідею геніальну,
Я підтримаю звичайно.
Я обов’язків не хочу,
Буду жити, як захочу:
Я не вчитиму завдання,
Бо для мене це страждання!
Я не буду прибирати,
Буду тільки в ігри грати,
Також, мультики дивитись,
Пустувати й веселитись».
До обіду розважався:
Перш на гойдалці гойдався,
Потім монстрів малював,
На планшеті ігри грав,
Кілька фільмів подивився,
Досхочу повеселився!
Вирішив футбол пограти
Підійшов Захар до тата:
«Батько, у футбол зіграймо?
Ну а потім, погуляймо».
Відповів Захару тато:
«Я не хочу сину грати,
Ми, як правило, бувало
У щоденні ігри грали,
Відтепер ніяких правил,
Гляну краще фільм цікавий».
Наш хлопчина засмутився,
Але все-таки змирився.
Підійшов Захар до неньки:
«Приготуй щось солоденьке:
Чи желе, чи мармелад,
Чи гарячий шоколад».
Відказала мама сину,
Обіймаючи дитину:
«Я не хочу готувати,
Краще буду вишивати.
В нас в сім’ї тепер свавілля -
В мене цілий день дозвілля!»
Підійшов Захар у діда,
Що дрімав після обіду:
«Діду, поладнай машинку,
Прикрути ось цю частинку».
Подивився дід лукаво,
Каже внукові ласкаво:
«Сам, Захаре, поладнаєш,
В нас свавілля, пам’ятаєш?»
Підійшов Захар до брата,
В доміно й лото пограти
«Ні, - відмовив брат одразу,
Не прийми це за образу,
З другом я іду гуляти,
Змія в небо запускати».
Бачить - бабця спочиває,
Може казку почитає?
«Бабця, почитай, будь-ласка,
нову та цікаву казку…!»
Бабця внука обіймає,
Баба внуку відмовляє!
«Ні, Захар, не прочитаю,
В нас свавілля, пам’ятаєш?»
Наш Захар розхвилювався,
В нього настрій зіпсувався.
Аж обурився хлопчина!
«Що це коїться в родині?
Не впізнати маму й тата,
Дідуся, бабусю, брата!»
Думав наш герой, гадав,
Так в думках і задрімав.
І приснилось хлопцю свято,
Миколай зайшов у хату,
Без гостинців та пакунків,
Та жаданих подарунків.
«Де, Святий, твої гостинці,
Що приносиш ти в торбинці»?
Відповів Святий хлопчині:
«Так, пуста моя торбина
Знають всі, що вже століття
Я несу дарунки дітям,
Та сьогодні – день свавілля,
Проведу його в дозвіллі:
Буду на планшеті грати,
Потім монстрів малювати,
Буду мультики дивитись,
Пустувати й веселитись».
Тут Захара осяйнуло!
Сон, неначе вітром здуло!
Вмить помчав в свою кімнату,
Став ретельно прибирати.
Як закінчив прибирання,
Виконав шкільні завдання.
Наш Захарчик вразив тата:
«Син, ти вирішив прибрати?»
Мама каже: «Що я бачу?
Ти зробив усі задачі?»
«Ні, матусю, це не диво…
Просто, правила важливі!
Слід обов’язки вертати,
Та свавілля припиняти!»
Сайти, на яких розміщена збірка "Повчальні оказії":
http://effectus.at.ua/index/ditjachi_virshi/0-16
Фейсбук: :https://www.facebook.com/%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9-%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9-113539537650740
https://www.surgebook.com/LanaIshch/poems/all
https://www.surgebook.com/LanaIshch/book/povchalni-okazii
|
