Дитячі вірші
Супермен Матвій!
Якось вирішив Матвій суперменом стати,
І надумав свою силу друзям показати.
Він вважав, що суперменів всі боятись мають,
А якщо когось бояться – значить поважають!
І задумався Матвійко над таким питанням:
«Обернутись в супермена – ось моє бажання!
Як примусити боятись? Просто це зробити!
Стати злим та безпощадним, і усіх побити!»
Стиснув міцно кулаки та насупив брови,
Вийшов з дому наш герой лихо й гонорово.
На майданчик ігровий заглянув Матвійко -
Там на гойдалці сиділи Таня та Андрійко.
Торти й кекси із піску виробляла Катя,
А трьохрічний Тимофій мчав на самокаті.
Марко, Кіра та Олег гралися у жмурки,
А у затінку під дубом спала кішка Мурка.
«Гей, невдахи й боягузи», - вигукнув Матвійко.
Зустрічайте супермена!» - та й затіяв бійку.
Таню з гойдалки зігнав та побив Андрія,
Потім боляче штовхнув Марка й Тимофія
В Кіри тістечко забрав, іграшку - в Марії
Торти й кекси розтоптав, всіх піском засіяв.
«Я - нещадний супермен!» – крикнув хлопець гучно.
Й у сусідську кішку Мурку кинув камінь влучно.
Глянув зверхньо на усіх, й каже: «Налякались?
Хочу бути головним, щоб мене боялись!
Все робіть, як хочу я, в грі не відмовляйте,
А як влізу у халепу – зразу виручайте!»
Сам собою супермен аж залюбувався,
Як закінчив він промову – дуже здивувався:
«Де поділися Марко, Кіра, та Марійка
Катя, Тимофій, Олег, кращий друг Андрійко?»
©Іщук Світлана Романівна
2 липня 2021 року
Несприятлива погода
Попросила мама Ганну в магазин сходити,
Хліба свіжого, крупи й молока купити.
Знає мама, що Ганнуся трохи легковажна,
Тому дочку наставляє: «Доню, будь уважна!
Ось тобі, дитино, гроші, ось тобі торбинка -
Не забудь купити гречку, хліба половинку.
Будь уважна на шляху, не відволікайся,
Здачу забери в крамниці й швидко повертайся».
Ще щось мама наставляла, та Ганна не чула,
Тільки вийшла на подвір’я, і про все забула.
Бо на вулиці – весна, сонце пригріває,-
В небі хмари, як пір’їнки, легко пролітають,
Кішка грається з жуком, ґави розкричались,
У баюрі гамірливо горобці купались.
Задивилася Ганнуся : «Як кругом цікаво!»
Не помітила бордюр, зачепилась й впала!
Забруднила Ганна руки, коліно розбила,
Розірвала нову сукню, гроші розгубила.
Розсердилася Ганнуся й грізно закричала:
«Забирайтесь з двору кішка, горобці та ґави!
Через вас я зачепилась, через вас я впала!
Через сонце та хмаринки в халепу попала».
Ось така з Ганнусею сталася пригода
Любі діти, розміркуйте, чи винна погода?
©Іщук Світлана Романівна
2 липня 2021 року
Вперта Оксана
Хто так гучно вередує?
Безперервно капризує?
Це Оксанка на світанку
Репетує: «Ні – сніданку!»
А в обідню пору діду
Верещить: «Ти сам обідай!»
Ввечері вона не в дусі,
Бо не хоче до бабусі!
То не хоче у садочок,
То не хоче в холодочок,
А іще - не хоче спати,
Одяг й іграшки збирати».
Репет, галас та плачі!
Вдень, увечері й вночі!
Надоїв цей вереск мамі,
Голосні, щоденні драми.
Каже мама: «Що ж, Оксано,
Вперта ти та неслухняна,
Вередуєш, капризуєш,
Умовляння ти не чуєш.
Більш не будемо вмовляти
Та прохання повторяти,
Надокучив цей спектакль -
Скажеш «Ні» - хай буде так!»
Може мамині це жарти?
Перевірити це варто!
І якраз через годину,
Мама оклика дитину:
«Вже обідати пора,
Йди до хати із двора!
Жде тебе обід смачний,
Калорійний, запашний:
Борщ, котлети та пампушки,
Бараболя та ватрушки»!
«Ні», - відповіла Оксана,
Ще побуду на майдані,
На скейтборді покатаюсь,
Та з друзяками пограюсь».
Лиш зітхнула тихо мама:
«Будь по-твоєму, Оксано…!»
Дві години пролетіли,
Ксеня Їсти захотіла!
Вбігла дівчинка до хати,
Почала обід шукати.
Де котлети та пампушки,
Борщ, картопля та ватрушки?
У каструлях було пусто,
Лиш знайшла салат з капусти…
Ксеня гнівно закричала:
«Мамо, ти обід сховала?
Де поділись борщ, пампушки,
З сиром запашні ватрушки?»
Мама Ксеню здивувала,
Бо такі слова сказала:
«На обід ти запізнилась,
Без обіду ти залишилась.
Весь обід родина з’їла,
Ми тобі не залишили.
Ти ватрушки не шукай,
А вечерю зачекай».
Важко дівчинка зітхнула,
В холодильник зазирнула,
Взяла масло та маслинку,
Хліба сірого скоринку.
З’їла бутерброд холодний,
І попленталась голодна
Далі на подвір’ї гратись,
І на гойдалках гойдатись.
Гей, Оксано, схаменися,
Сперечатись зупинися!
Не кричи, не гарячкуй,
А спокійно поміркуй:
Перш ніж рішення прийняти,
Чи доцільно відмовлятись!
©Іщук Світлана Романівна
2 липня 2021 року
Пігулки від ангіни
Якось, після вихідних, прокинулась Яра,
Подивилась у вікно – а на небі хмари,
Дощ осінній крапотить, бушує негода,
Так не хочеться навчатись у таку погоду!…
Ще й учора не зробила домашнє завдання,
Вірш не вивчила Ярина – не було бажання!
Мама будить : «Час вставати, Яра, прокидайся,
Понеділок на порозі, у школу збирайся!»
Сум школярку охопив, стала зразу квола,
«Що придумати чимдуж, щоб не йти у школу?»
Раптом думка прилетіла супергеніальна,
І у нашої Ярини виник план детальний:
«Я скажу, що захворіла, обману матусю,
І тоді обов’язково вдома залишуся!»
Закотила очі Яра, покликала неньку:
«Захворіла, мамо, я, ой, спасай, рідненька,
В мене кашель розпочався, боляче ковтати,
Голова болить у мене, я не можу встати!»
Глянула у очі мами жалібно Ярина:
«Можна в школу не піду? Мабуть, це – ангіна?»
Подивилась мама горло, до чола торкнулась,
Потім глянула на Яру, хитро посміхнулась,
І сказала: «Що ж Яринка, вдома залишайся,
Цілий день лежи у ліжку, сили набирайся.
Тільки мультики дивитись я забороняю,
Грати ігри в телефоні - теж не дозволяю.
Чай з калиною попий, він гіркий, я знаю,
Але, доню, при ангіні він допомагає.
Іграшки я віднесу в сусідню кімнату -
Як одужаєш, Ярино, тоді будеш грати.
На подвір’я не виходь, зимно там, дитино,
Ну, а я піду в аптеку та до магазину.
Накуплю гірких пігулок, та мікстур огидних,
Хоч не любиш пити їх, та це - необхідно!
Думаю, що варт купити ще й шприци медичні,
Як тобі така ідея?» - спитала скептично.
Лиш почула про шприци – Яра аж спітніла,
Затремтіла вся від страху та пополотніла!
Так не хочеться ковтати ту бридку мікстуру,
А ін’єкції для Яри – це страшні тортури!
Але ще страшніше Ярі у брехні признатись,
Де від рідної матусі від ганьби сховатись?
Опустила Яра очі, трохи позітхала,
Каже: «Вибач мені, мамо, я тобі збрехала,
Не хворію я матуся» , - мовила безсило,
«Я не вивчила урок, вірш не заучила».
Посміхнулась мама Ярі, каже: «Що ж, дитино,
Ти збирайся на навчання, пізня вже година,
Добре, дочко, що призналась у своїм обмані,
Але мусиш ти відбути тиждень покарання:
Фільми, мультики дивитись я забороняю,
Грати ігри в телефоні - теж не дозволяю!
Ще в суботу не підеш ти на іменини
До найкращої шкільної подруги Поліни.
Вірю, що брехати, доня, більше не посмієш!»
Зажурилася Ярина, нічого не вдієш…
Адже правда, — як олія, скрізь наверх спливає,
Правду, діти, як те шило в мішку не сховаєш.
©Іщук Світлана Романівна
2 липня 2021 року
Нечепура Юра
Рідні та друзі говорять про Юру,
Що нечупара він та замазура!
Не дружить хлоп’я із водою та милом,
Шампунь та мочалка Юркові немилі.
Тільки погляньте на нього малята!
В Юри волосся брудне та кудлате,
Ляпка під носом, обличчя в пилюці,
Ґудзик відірваний, кеди в багнюці,
Руки у фарбі, сорочка у дірках,
Штанята зім’яті, наче ганчірка.
Плаче Юрасик: «Не дружать зі мною!
Діти обходять мене стороною!
Теніс люблю, та немає з ким грати,
Жмурки люблю - та від кого ховатись?!
Грати зі мною ніхто не бажає!
Вийду у двір – усі одразу втікають».
Кішка сусідська побачила Юру,
Каже: «Хлопчина - та ти нечепура!
Ось тобі, Юро, корисна порада -
Умитись старанно тобі не завадить…!»
©Іщук Світлана Романівна
2 липня 2021 року
