Збірка віршиків для дітей молодшого шкільного віку
Світлана Іщук
«ПОВЧАЛЬНІ ОКАЗІЇ»
Частина 1
Пігулки від ангіни
Якось, після вихідних, прокинулась Яра,
Подивилась у вікно – а на небі хмари,
Дощ осінній крапотить, бушує негода,
Так не хочеться навчатись у таку погоду!…
Ще й учора не зробила домашнє завдання,
Вірш не вивчила Ярина – не було бажання!
Мама будить : «Час вставати, Яра, прокидайся,
Понеділок на порозі, у школу збирайся!»
Сум школярку охопив, стала зразу квола,
«Що придумати чимдуж, щоб не йти у школу?»
Раптом думка прилетіла супергеніальна,
І у нашої Ярини виник план детальний:
«Я скажу, що захворіла, обману матусю,
І тоді обов’язково вдома залишуся!»
Закотила очі Яра, покликала неньку:
«Захворіла, мамо, я, ой, спасай, рідненька,
В мене кашель розпочався, боляче ковтати,
Голова болить у мене, я не можу встати!»
Глянула у очі мами жалібно Ярина:
«Можна в школу не піду? Мабуть, це – ангіна?»
Подивилась мама горло, до чола торкнулась,
Потім глянула на Яру, хитро посміхнулась,
І сказала: «Що ж Яринка, вдома залишайся,
Цілий день лежи у ліжку, сили набирайся.
Тільки мультики дивитись я забороняю,
Грати ігри в телефоні - теж не дозволяю.
Чай з калиною попий, він гіркий, я знаю,
Але, доню, при ангіні він допомагає.
Іграшки я віднесу в сусідню кімнату -
Як одужаєш, Ярино, тоді будеш грати.
На подвір’я не виходь, зимно там, дитино,
Ну, а я піду в аптеку та до магазину.
Накуплю гірких пігулок, та мікстур огидних,
Хоч не любиш пити їх, та це - необхідно!
Думаю, що варт купити ще й шприци медичні,
Як тобі така ідея?» - спитала скептично.
Лиш почула про шприци – Яра аж спітніла,
Затремтіла вся від страху та пополотніла!
Так не хочеться ковтати ту бридку мікстуру,
А ін’єкції для Яри – це страшні тортури!
Але ще страшніше Ярі у брехні признатись,
Де від рідної матусі від ганьби сховатись?
Опустила Яра очі, трохи позітхала,
Каже: «Вибач мені, мамо, я тобі збрехала,
Не хворію я матуся» , - мовила безсило,
«Я не вивчила урок, вірш не заучила».
Посміхнулась мама Ярі, каже: «Що ж, дитино,
Ти збирайся на навчання, пізня вже година,
Добре, дочко, що призналась у своїм обмані,
Але мусиш ти відбути тиждень покарання:
Фільми, мультики дивитись я забороняю,
Грати ігри в телефоні - теж не дозволяю!
Ще в суботу не підеш ти на іменини
До найкращої шкільної подруги Поліни.
Вірю, що брехати, доня, більше не посмієш!»
Зажурилася Ярина, нічого не вдієш…
Адже правда, — як олія, скрізь наверх спливає,
Правду, діти, як те шило в мішку не сховаєш.
Нечепура Юра
Рідні та друзі говорять про Юру,
Що нечупара він та замазура!
Не дружить хлоп’я із водою та милом,
Шампунь та мочалка Юркові немилі.
Тільки погляньте на нього малята!
В Юри волосся брудне та кудлате,
Ляпка під носом, обличчя в пилюці,
Ґудзик відірваний, кеди в багнюці,
Руки у фарбі, сорочка у дірках,
Штанята зім’яті, наче ганчірка.
Плаче Юрасик: «Не дружать зі мною!
Діти обходять мене стороною!
Теніс люблю, та немає з ким грати,
Жмурки люблю - та від кого ховатись?!
Грати зі мною ніхто не бажає!
Вийду у двір – усі одразу втікають».
Кішка сусідська побачила Юру,
Каже: «Хлопчина - та ти нечепура!
Ось тобі, Юро, корисна порада -
Умитись старанно тобі не завадить…!»
Іграшки у шафі
Однокласників в неділю запросила Ната,
Друзі з радістю прийшли, думали пограти
В УНО, шашки, доміно, потім глянути кіно,
На скейтборді покататись, та у хованки погратись.
Інга ляльку принесла, пластилін – Марина,
Пазли - Яна та Агата, олівці - Ірина.
Кілька спінерів принесли Юра та Андрійко,
Лего та футбол настільний - Орест та Матвійко.
Однокласників Наталя чаєм пригостила,
Потім у свою кімнату грати запросила.
Каже Ната: «Що ж друзяки, варт почати грати,
А давай-но, Яно, пазли - будем їх складати».
Склали дружно діти пазли, Ната зразу радить:
«Помалюймо олівцями, нам це не завадить».
Іра олівці відкрила, стали малювати,
Ната попросила Інгу з лялькою пограти.
З лялькою погрались Ната, просить у Марини
Зайців кілька наліпити з її пластиліну.
Потім діти пластиліном трохи поліпили,
Та у шашки й доміно грати захотіли.
Тут ідею подали Яна та Агата:
«Ната, ігри діставай, час уже їх грати!
Ти ж сама нас запросила грати в УНО, доміно,
В шахи, шахмати, лото, потім – глянути кіно.
На скейтборді покататись, та у хованки погратись».
«Ні, не зможемо ми грати, - відповіла Ната,-
Бо усіх моїх забав немає в кімнаті.
Краще в хованки чи в лови зараз ми пограймо,
Чи веселу та цікаву казку почитаймо».
«Граймо в хованки веселі, - каже друзям Ната.
Ви ховайтесь десь в кімнаті, - я буду шукати».
За диваном заховались Орест та Агата,
Інші хлопці притаїлись за стільцем строкатим.
Іра, Яна та Марина під столом сховались,
Інга заховалась в шафу й дуже здивувалась!
Бо лежали в темній шафі іграшки Наталки:
І скейтборд, і доміно, УНО і скакалка.
Шахи, шашки та лото, ляльки, самокати!
«Що примулило подругу ігри заховати?
Як могла сховати ігри, як могла збрехати?
Терміново варто друзям шафу показати».
Відчинила двері шафи, друзям показала.
Вийшли друзі із кімнати, й Наті не сказали.
Однокласників ще довго дівчинка шукала
Під столом, стільцем, диваном, потім ще й гукала!
Не знайшла Наталка друзів, де вони поділись?
Але глянула на шафу - зразу зрозуміла!
Друзі тихо розійшлись, залишили Нату,
Бо від друзів не красиво іграшки ховати.
Супермен
Якось вирішив Матвій суперменом стати,
І надумав свою силу друзям показати.
Він вважав, що суперменів всі боятись мають,
А якщо когось бояться – значить поважають!
І задумався Матвійко над таким питанням:
«Обернутись в супермена – ось моє бажання!
Як примусити боятись? Просто це зробити!
Стати злим та безпощадним, і усіх побити!»
Стиснув міцно кулаки та насупив брови,
Вийшов з дому наш герой лихо й гонорово.
На майданчик ігровий заглянув Матвійко -
Там на гойдалці сиділи Таня та Андрійко.
Торти й кекси із піску виробляла Катя,
А трьохрічний Тимофій мчав на самокаті.
Марко, Кіра та Олег гралися у жмурки,
А у затінку під дубом спала кішка Мурка.
«Гей, невдахи й боягузи», - вигукнув Матвійко.
Зустрічайте супермена!» - та й затіяв бійку.
Таню з гойдалки зігнав та побив Андрія,
Потім боляче штовхнув Марка й Тимофія
В Кіри тістечко забрав, іграшку - в Марії
Торти й кекси розтоптав, всіх піском засіяв.
«Я - нещадний супермен!» – крикнув хлопець гучно.
Й у сусідську кішку Мурку кинув камінь влучно.
Глянув зверхньо на усіх, й каже: «Налякались?
Хочу бути головним, щоб мене боялись!
Все робіть, як хочу я, в грі не відмовляйте,
А як влізу у халепу – зразу виручайте!»
Сам собою супермен аж залюбувався,
Як закінчив він промову – дуже здивувався:
«Де поділися Марко, Кіра, та Марійка
Катя, Тимофій, Олег, кращий друг Андрійко?»
Несприятлива погода
Попросила мама Ганну в магазин сходити,
Хліба свіжого, крупи й молока купити.
Знає мама, що Ганнуся трохи легковажна,
Тому дочку наставляє: «Доню, будь уважна!
Ось тобі, дитино, гроші, ось тобі торбинка -
Не забудь купити гречку, хліба половинку.
Будь уважна на шляху, не відволікайся,
Здачу забери в крамниці й швидко повертайся».
Ще щось мама наставляла, та Ганна не чула,
Тільки вийшла на подвір’я, і про все забула.
Бо на вулиці – весна, сонце пригріває,-
В небі хмари, як пір’їнки, легко пролітають,
Кішка грається з жуком, ґави розкричались,
У баюрі гамірливо горобці купались.
Задивилася Ганнуся : «Як кругом цікаво!»
Не помітила бордюр, зачепилась й впала!
Забруднила Ганна руки, коліно розбила,
Розірвала нову сукню, гроші розгубила.
Розсердилася Ганнуся й грізно закричала:
«Забирайтесь з двору кішка, горобці та ґави!
Через вас я зачепилась, через вас я впала!
Через сонце та хмаринки в халепу попала».
Ось така з Ганнусею сталася пригода
Любі діти, розміркуйте, чи винна погода?
Сайти, на яких розміщені вірші із збірки:
http://effectus.at.ua/index/ditjachi_virshi/0-16
ФБ:https://www.facebook.com/%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9-%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9-113539537650740
https://www.surgebook.com/LanaIshch/poems/all
| 